Свекруха вмовляє мене позбу тися дитини , стверджуючи, що вона занадто молода, щоб стати бабусею . Я вже не знаю, що робити з цією істеричkою.

Моя свекруха дуже норовлива жінка, ми з нею не знайшли спільної мови з самого початку. Хоча, в мене таке враження, що з цією жінкою неможливо знайти щось спільне, все просто: ти підкоряєшся їй, або ти її вороr. Деякі її вибрики я не розумію зовсім. Вирішили цього року ювілей відзначити із розмахом. Я адміністратор у ресторані, вона розраховувала, що їй допоможу знижку вибити, але зі внеском та остаточним рішенням зволікала. Визначилася за день до свята, а вільної зали не було. Світлана Миколаївна почала мене брудом поливати, чомусь вона вирішила, що це моя вина.

Вона ще розраховувала, що я маю частину витрат покрити, але у мене немає таких грошей. Наговорила вона купу гидоти. Ювілей довелося святкувати в якійсь жалюгідній забігайлівці. Мене вона не запросила, але чоловік такому збігу подій перешкодив, мовляв , без дружини нікуди не піду. Чесно, я сама сама не горіла бажанням нікуди йти, але Артур мене вмовив. Свекруха наперед замовила подарунок, вимагала купити їй гарнітур. Для нашого сімейного бюджету це непосильна сума, але родичку таких дрібниць не цікавило. Звичайно, ми стрибнути вище голови не могли і взяли подарунок скромніше.

У розпалі свята чоловік вирішив поділитися з батьками щасливою новиною: ми чекали на первістка. Він думав, що новина їх порадує. І що ви думаєте? Свекруха стала прилюдно, голосно висловлювати невдоволення: — Краще б гарнітур подарували! Навіщо мені онуки? Ти її навіщо обрухатив? Я надто молода, щоб бабусею вже бути! Позба вляйся дитини ! Свекор намагався перевести все у жарт, але я була не готова терпіти прилюдні приниження. Тепер свекруха мене дістає, щодня дзвонить і намагається вмовити на злочин . Я вже не знаю, що робити з цією істеричkою.