Вечоріло, а мама до сих пір не повернулася додому. Настя виглянула у вікно — і нічого не побачила, крім темряви

Настя жила тільки з мамою. Дівчинка звикла, що мама вранці завжди йде на роботу, а потім під вечір повертається з різною смакотою. Часто мама відводила Настю в садок. Але у вихідні садок не працював, тому Настя залишалася вдома разом зі своїми нехитрими іграшками.Так було і цього разу. Мама залишила в кухні на столі для Насті два бутерброда і чашку молока. А ще одне червонобоке яблуко. Помахала на прощання рукою і зачинила за собою двері.

Зазвичай мама поверталася до сутінків. Вона знала, що мала боїться залишатися в темряві. Та й врешті-решт в суботу працівникам дозволяли залишити робочі місця трохи раніше, ніж завжди.На вулиці вже давно стемніло, а мами чомусь досі не було. Настя вже давно з’їла все приготоване для неї, перебавилася усіма іграшками, кілька разів заглядала в темряву через вікно, але мати не з’являється.

Нарешті. дитина надів свою куртку і вийшла за двері квартири, де вона натрапила на сусідку Віру. Жінка була стурбована своїми справами, тому не звернула уваги на дитину, що плаче. Мала виглянула на вулицю і позадкувала в будинок — вона не знала, куди йти в таку темряву. Так в страху дитина пробула аж до ранку. Лише трохи посвітлішало в будинку, Настя знову пішла шукати матір.

Вона брела по людній вулиці, але на неї ніхто не звертав уваги. Перейшла дорогу, ледь не потрапивши під колеса машини. На неї накричав поліцейський, погнав дитину додому, пригрозивши штрафом для батьків. Він не чув, що дитина шукала маму.Так Настя повернула знову до свого дому, де зустрілася в коридорі з сусідкою Вірою. На цей раз жінка була здивована, чого це Настя тиняється одна. Ще ж зовсім маленька!

Дівчинка розповіла вже захриплим від плачу голосом, що мама з учорашнього дня не поверталася додому. До пошуку матері приєдналася сусідка. На цей раз на стіл дільничного лягла заява про зникнення жінки.Її знайшли через кілька годин в підвалі власного будинку, куди вона перед поверненням додому зайшла, щоб набрати артоплі, яка тепер валялася на підлозі в целофановому мішку …Медична експертиза підтвердила здогадку — обширний інфаркт.

Настя ще не усвідомлювала, що це таке той інфаркт, але розуміла, що у неї він забрав маму — найріднішої людини, який був у неї в житті. Дівчинка не розуміла, чому вона тепер не зможе бути разом з нею, зі своєю мамою.На кілька днів Настю прихистила тітка Віра.

А потім прийшов той дядечко у чорній формі і кудись її повіз. Вона вже не могла плакати. Відчувала, що там, куди її везуть, вже не буде мами. А їй, маленькій Насті, абсолютно нічого зараз не треба — лише присутність мами. Нехай би вона мовчала або навіть спала, аби поруч була вона — мама