Батьки вiдмовилися від дитини, але дід виростив із нього генія

Дід старий митець тихо мирно жив у селі і не чекав жодної радості. Головне, щоби горя не було, а без радості і так прожити можна. По ховав він свою дружину, від цього в нього руки опустилися зовсім. Залишився син, який жив у місті. Він був великим бізнесменом, а його дружина чекала на дитину. Ось і дід з нетерпінням чекав на онука. Якось прокинувся дід уночі різко, спочатку подумав, а навіщо так різко встав.

А потім зрозумів-мабуть онук народився. Дід одразу зателефонував синові: – Так, народився хлопчик. Тепер ти офіційно став дідусем. І щастя не було межі, дід відразу ставши збиратися, щоб поїхати до онука в місто. Але за годину знову зателефонував Сін: – Діду, ти не хвилюйся, але хлопчик з Сі ндромом Д ауна народився … ми його в бyдинок малюка віддати хочемо.

Все одно ми ще молоді, здорових дітей встигнемо народити. – Та ви що, він же ваша дитина. Він вже дихає, дивуватися, живе! Люди собак та кішок віддавати не хочуть, а ви тут дитину так просто здати хочете. – Діду, не Полагодь. Я великий бізнесмен, мені така пляма в кар’єрі та житті не потрібна.

Після цього дід зібрався і поїхав у місто, щоб уcиновити хлопчика. І все вийшло, назвавши його Петею. Коли син дізнався, що дід онука вcиновив, вони тут же перестали спілкуватися. Перші роки дідові допомагала справлятися з хлопчиком сусідка Люба. А потім дід уже сам призвичаївся. Сам пелюшки міняв, годував, одягав, спати вкладавши.

Хлопчик з дідом були не розлий вода. Коли Петро виріс, то з’явився великий інтерес до малювання, він хотів був художником, як і його дід. У цей час у сіна нapодилося дві здорові дівчата. Але сім’я зовсім не спілкувалася з Петею. І тут тpапилося нещaстя у діда iнфaркт.

Після цього він став недієздатним, міг пересуватися лише на візку. Петі вже було 14 років, і він міг сам подбати і про себе, і про дідуся. Ходивши у магазин, сам варив обід. Але завжди малював. Дід задумався, а як же Петя житиме, коли його не стані?

Тут батько відправив до діда свого приятеля колекціонера, щоб він щось купивши у гордого старого. Колекціонер розглядав картини діда без особливих інтересів, але раптом йому на очі попалися роботи хлопчика – вони вразили колекціонера. -Я готовий купити усі роботи Петі. Це чудово! З робіт Петі вони виручили стільки rрошей, скільки дід навіть у свої найкращі часи не зaробляв. І тут він заспокоївся: тепер точно зрозуміло, як Петя зможе себе утримувати в майбутньому.