Наша донька в один день просто взяла і втекла зі своїм хлопцем в інше місто, а через рік зателефонувала і сказала таке, що у нас з чоловіком волосся дибки встало

Наша донька Настя росла гарною дівчинкою. Вона чудово навчалася у школі, відвідувала багато гуртків, все їй подобалося. Ми з чоловіком приділяли їй багато уваги. Але потім у старших класах вона різко змінилася; ми думали, може, з ոօганою компанією зв’язалася; але ні: наче сама такою стала. Стали звертатися до різних спеціалістів. Тому що після школи вона просто втекла до сусіднього міста зі своїм хлопцем.

Батько її з мi_лiцiєю додому притяг, а вона нам ckaндал улаштувала і за кілька днів знову втекла. Лікарі нам сказали, що це такий вік, треба просто зачекати. І коли донька знову звернеться до нас по допомогу – не можна відмовляти. Так воно і сталося, Настя жила в іншому місті. Вона нам не дзвонила і не писала, але ми знайшли її в соціальних мережах і хоча б так могли стежити за її життям і бачити, що все має гаразд.

Донька зателефонувала через рік, вся в сльо3ах, почала вибачатися, сказала, що їй терміново потрібні гроші. Ми з батьком одразу ж відправили потрібну суму. Вона потім ще тиждень телефоном з нами поспілкувалася – і знову зникла. А за два роки вона привезла нам онучку. Сказала, щоб ми з батьком за нею наглядали, доки вона сама на ноги не встане і не забере дитину. Настя залишила нам усі документи, одяг на дитину.

Ми навіть не розпитували про батька дівчинки і про її життя, щоб не злякати Настю. Минули роки, нашій онуці вже майже 5 років, а Настя так і не повернулася. Вона періодично дзвонить, але не для того, щоб спитати, як у мене з чоловіком справи, як її донька поживає. Вона дзвонить лише з однією метою – попросити грошей.

Ми з батьком так і продовжуємо їй відправляти, тільки за онуку прикро. Дитина не пам’ятає, як виглядає її мама. Вона мене з чоловіком своїми батьками рахує. У соціальних мережах у доньки постійно з’являються фотографії з різними хлопцями: так і не знайшла собі чоловіка і стабільність. Але ми хоч раді, що онука із нами живе.

Вона хоч сита, взута, одягнена і з рідними людьми разом. А якби зараз жила зі своєю недолугою матір’ю, то її б уже давно опіка забрала. Не розуміємо ми з чоловіком, як з нашої Насті така дівчина могла вирости, якій навіть на свою єдину дитину начхати. Вкотре, як задзвонить телефон, мені навіть підходити до трубки не хочеться, бо знаю: Настя знову попросить грошей.