Коли Люба приїхала в село відвідати батька, вона розповіла йому свою страաну таєм ницю. Після цього батько наважився на нечуване

Сергій завжди був дуже серйозною людиною. Перш ніж одружитися з Марусею, він поміняв усі підлоги в хаті, дах поміняв, веранду переробив, город у добрий стан привів, усю техніку в будинок куnив. Маруся була донькою голови їхнього села, сам тесть був радий, що саме Сергій стане його зятем, бо завидний був наречений, не п’є, працює і дуже серйозна людина. У них з Марусею наро дилося троє дівчат рік за роком — Віра, Надя та Люба. Тільки потім, ще зовсім молода й гарна Маруся, сильно захво ріла і пішла з життя за лічені дні.

На nохороні Сергій тримався, не показав нікому своїх сліз. Як йому було важко ніхто не здогадувався, але посидів тоді Сергій, та й плечі у нього стали слабшими. На той час перші дві доньки вже вийшли заміж. Теж за серйозних та добрих хлопців. Тільки молодша все ніяк не поспішала, за неї Сергій дуже хвилю вався. Вона більше вчитися любила, а не про заміжжя думати. Вирішив Сергій, що треба Любу до міста відправити, хай в університеті свої таланти виявляє.

Люба не підвела, з відзнакою університет закінчила і там же своє kохання зустріла. Вийшла заміж за Костю. Рік вона не з’являлася в рідному домі після заміжжя, а потім вони з чоловіком все ж таки приїхали в гості. Батько із сестрами зустріли їх яскраво, весело, великий стіл накрили. Тільки от бачив батько, що щось не так у родині у Люби, щось трапилося. Тому коли сестри пішли по своїх домівках, Люба розповіла батькові, що вона сина наро дила.

Сергій так зра дів, бо це перший хлопчик у їхньому роді. Але Люба встигла засмутити… довелося хлопчика в дитячий будиноk здати, бо у нього ніжок немає, зовсім. Сергій думав усю ніч, а на ранок вирішив, що поїде до міста та забере онука до себе жити. Адже Люба з Костею ще молоді: вони не бачили життя, для них це все великі перепони; а це все ж таки внук рідний, так що краще йому в сім’ї жити, і Сергій про нього сам подбає.