У двері ломилися. Настя, побачивши хто за дверима, зомліла. Коли прийшла до тями, побачила, що поруч сидить її Володя, який зник безвісти в «гарячій точці»

У двері ломилися. Хтось наполегливо дзвонив і одночасно стукав. Мати пішла відчиняти. Настя почула шум сварkи. — Хто там… Настя зомліла. Прокинулася на дивані. Поруч навколішки стояв її Володя. Зниклий безвісти в «гарячій точці»… Колись Настя мріяла вийти заміж за Володю. Але той зник. Дівчина насилу, за величезної підтримки батьків, повернулася до життя.

Не з любові, а лише, щоб виконати бажання батька, погодилася вийти заміж за Антона. Сьогодні мало відбутися весілля. Вона вже стояла у вінчальній сукні та у фаті, коли з’явився її Володя. — Я тут, я з тобою кохана, — шепотів Володимир і цілував її. — Живий… Живий… Володенько! — вона кинулася в обійми коханого. — Настю, не забувай, сьогодні твоє весілля, — окрикнула дочку мати.

— Мам, припини! — Настя і не думала відпускати Володимира, наче боячись, що він знову зникне. — Доню, одумайся! Що скаже батько? — Мамо, я розумію, що своїм вчинком доставлю вам з татом біль. Але якщо ти зараз станеш у нас на шляху, я тебе зненавиджу! Настя з Володимиром попрямували до дверей. — Одумайся, доню. Настя зупинилася на мить. Зірвала з голови фату. Поклала її на тумбочку. — Мамо, я дуже люблю і тебе, і батька! Пробачте мене.

Три роки про хлопця не було жодних звісток. Донечка вже звикла до думки, що Володя загинув. І ось він з’явився. — Настюша, ти готова? — Ледве встигли… — Поки нам накрутили зачіски… До кімнати увірвалися подруги нареченої. На дивані похнюпивши голову, з фатою в руках сиділа Алла Григорівна. — А де наречена? Готова? — Весілля скасовується, — не підводячи голови відповіла жінка. — Як скасовується?! Що трапилося?! – Володимир повернувся. Живий здоровий. Настя пішла з ним.