Коли колега покликала нас на їх дачу на шашлики, я не побачила тут підступу, але приходячи на місце, я усвідомила як же помилялася

У нас на роботі нова співробітниця. Порядна і чуйна жінка. Вона мені подзвонила в п’ятницю ввечері. — Здрастуй, Ганнуся. Як справи? — Йдуть потихеньку. А у тебе як? — Та так само. Є плани на неділю? — Відпочинок в домашній обстановці. — Звучить без оптимізму. Пропоную дещо веселіше. Як ти дивишся на відпочинок на природі? Поїдемо на дачу. Шашликів поїмо. На природі, поки дощі не затягнули, відпочинемо.

Там така краса. Ліс, свіже повітря та інші принади заміського життя. — Та я тільки «за»! Дякую за пропозицію. — Значить, домовилися. Готуйте м’ясо і заїжджайте за нами в неділю з ранку. У суботу я придбала кілограма три свинини, замаринувала. До м’яса купила зелень, кілька листів лаваша, пляшку хорошого вина і тортик на десерт. Думала досить, адже вони теж їжі захоплять. У неділю, з ранку, ми з чоловіком і дитиною під’їхали до будинку колеги.

Вони нас вже чекали на вулиці-чоловік з дружиною і двоє дітей. Мене трохи здивувала відсутність у них сумок з провізією, але подумала, що у них вже все необхідне знаходиться на дачі. Приїхали. Дійсно чудове місце. Маленький будиночок стояв прямо під соснами. Красиво і затишно. Посеред двору мангал і стіл з лавками. Все під навісом.

Дістали їжу з багажника. Чоловіки зайнялися багаттям і шашликом, діти затіяли гри, а колега провела мене по ділянці і по дачі. Показала, що де росте. Розповіла, що влітку нерідко тут відпочивають. Нарешті, чоловіки покликали нас до столу. Я сильно здивувалася, коли зрозуміла, що на стіл виставлено лише те, що заготовили ми.

Шашлик був-просто пальчики оближеш. Потім випили чай з тортом. І забиралися додому. Підвезли колегу з сім’єю до їхнього будинку. На прощання вона сказала, щоб ми наступного разу маринували побільше м’яса. Я їй нічого не відповіла. Але більше з цими халявщиками їздити на шашлики не буду.